Якість масажної техніки безпосередньо залежить від того, наскільки масажист розуміє будову людського тіла, його фізіологію, топографію органів, розташування судинно-нервових пучків і біомеханічні взаємозв’язки між окремими сегментами.

Анатомічні знання дозволяють перейти від непослідовного виконання прийомів до диференційованого мануального впливу. Масажист повинен розуміти не тільки, де розташований певний м’яз, а й де знаходяться його початок і закінчення, які суглоби він перетинає, яку функцію виконує, які фасції його оточують, де проходять нерви та судини, а також які тканини опиняться під пальцями залежно від положення тіла та сили натискання. Шкіра, фасції, м’язи, сухожилки, нерви, судини та кісткові структури утворюють чітку анатомічно та фізіологічно організовану систему. Саме тому одна й та сама техніка, виконана в різних ділянках або за різного положення кінцівки, може створювати принципово різний нейрофізіологічний ефект.

Важливою практичною навичкою масажиста є здатність ідентифікувати анатомічну структуру пальпаторно та прогнозувати реакцію на механічний стимул. При цьому сила натискання, глибина, напрямок і швидкість руху визначаються не суб’єктивним відчуттям масажиста, а анатомічними та фізіологічними особливостями конкретної ділянки.

Високий професійний рівень масажиста починається не з освоєння прийомів, а з розуміння топографічної анатомії та фізіології людини. Чим точніше фахівець розуміє, що знаходиться під його руками, тим більш якісним, цілеспрямованим і безпечним стає мануальний вплив.